Строн Юрій Анатолійович

«У серці людини криється безмежний всесвіт: там любов, мудрість і відвага переплітаються у нескінченний танок життя." Юрчик був тим чоловіком з яким я відчула себе маленькою дівчинкою. Він був моєю силою, опорою, вірою в майбутнє, моїм всесвітом, душею. Це та людина, яка завжди допоможе, навіть якщо не буде вас знати. Він ніколи не залишить в біді. Він скільки раз ризикуючи своїм життям спасав життя побратимів або виносив на собі полеглих хлопців. Він завжди казав, що вони заслуговують, щоб їх повернули додому. Він своїх побратимів вважав другою сім'єю. Він двічі був поранений і після 2 поранення був обмежений, але не зважаючи, що права рука не працювала він знову пішов. Він казав, серденько, я маю захищати тебе і нашого синочка Святіка, щоб ви могли спати спокійно. Він був нагороджений орденом за мужність 3 ступеня, хрестом хоробрих, золотий хрест, відзнакою ,,За оборону України", дважди відзнакою за поранення, і вже подзвонили сказали, що чекати коли подзвоне тцк нагорода комбатанський хрест. Юрчик був найкращим чоловіком і батьком в світі. Ніжний, ласкавий, турботливий. Він завжди казав мені, якщо хочеш я тобі зірочку з неба дістану, тільки завжди посміхалася, моя квіточка. Завтра 28.02. буде 11 місяців, як я не живу, а просто існую. Вони вбили нас двох. Я дуже хочу, щоб про мого серденька ніколи ніхто не забував. Останній бій його і останній його подих був в Торецьку Донецької області. Він спас життя всього особового складу 16 чоловік, не допустив втрати позиції. Але віддав найдорожче своє життя. Молодший сержант Строн Юрій Анатолійович загинув 28.03.25 р. н.п. Торецьк Донецької обл. Назавжди в моєму серці!»