Максим Басистий

«Полюбляв займатися технікою та авто, особливо, мотоциклами. Останні мрії були мати невеличке СТО, займатися ремонтом авто... Та не судилося...
Був веселим, компанійським та щирим з людьми. Згодом зустрів кохання, одразу, як в кіно, з першого погляду вирішив, що це на все життя. Одружився. Коли дізнався, що буде татом, "літав" від щастя. Згодом народився син Володимир. Максим завжди старався допомоги з малечею.
Коли сину було лише 3 місяці, в 2015 році пішов захищати нашу Батьківщину у складі 14 ОМБ ЗСУ. Сім'я чекала його майже рік, в Максим повернувся додому. В 2019 році за контрактом долучився до 128 ОГШБ, та отримав поранення та тяжку контузію під Волновахою, повернувся додому.
З початком широкомасштабного вторгнення, восени 2022 року долучився до 3 окремої штурмової бригади. Служив спочатку в 4 взводі 3 рота 2 батальйоні, потім навесні перевівся до 2 взводу 1 роти 1 батальйону. Максим дуже швидко знайшов собі братів по духу, мав гарні відносини з побратимами, завжди готовий був підтримати та прикрити.
Страшним чорним місяцем для родини став липень 2023 р, Максим на бойових позиціях, прикриваючи побратимів, подавляючи вогнем противника, сам загинув від ворожого удару.
Побратими досі згадують, наскільки Максим був відданий та відчайдушний, надійним щитом для своїх побратимів, як вони самі згадували: він ніби сам був з броні, йому не потрібен був бронежилет"... За що був гідно нагороджений від головнокомандувача ЗСУ В. Залужного нагородами "Золотий Хрест" та "Хрест Хоробрих". Також указом президента України В. Зеленського, отримав, на жаль, посмертно, Орден "За Мужність" ІІІ ступеня.
Максим назавжди в серцях своїх рідних!
Навічно в строю!
Честь і шана!»