Кирило Охремчук

Карім

25.06.1987 - 24.04.2024 36 років

Звідки полеглий/лаСімферополь, АР Крим

Ким був/ла у цивільному життіПідприємець. А ще люблячим чоловіком та батьком, турботливим сином, надійним другом та братом, який завжди мотивував близьких до розвитку.

Захоплення та інтереси
Любив спорт. Вважав, що це формує внутрішню дисципліну. Добре боксував, грав у футбол, бігав марафони на довгі дистанції. Не давав собі право на слабкість і не відступав до тих пір, поки не опанує те, що не виходить. Тому підкорював хвилі на серфі та гірські вершини на сноуборді.

Любив історію. Вивчав її наполегливо, бо вважав, що кожен українець має добре знати шлях своєї держави.

Любив красу. Надихався морем та природою. Не визнавав пасивний відпочинок, прагнув побачити якомога більше цікавинок цього світу.

Любив перевершити себе. Тому стрибав з парашютом, захоплювався дріфтом.

Любив справедливість. Не міг пройти повз слабких, яких ображають сильні. Своїм прикладом вчив відстоювати власну думку та тримати позицію.

Любив Україну, а особливо Крим. Мріяв повернутися на звільнений півострів на трофейному Т-90. Заради цього не вагаючись пішов воювати за Україну в перший день російського вторгнення. Нагороджений Золотим Хрестом

Кожен метр нашої землі дається важко і з кров’ю. Але нас не зупинити!

«Я не здивувалася, коли в перший день вторгнення мій син свідомо пішов у військомат. Кирило мав гостре почуття справедливості. Для нього чорне - завжди було чорним, а біле - білим. Тому битися зі злом, яке загрожує Україні, для нього було єдиним вірним рішенням. Ніколи не сумнівався у нашій Перемозі. Його вела мужність і завзятість. На фронті він був таким же наполегливим, як і в мирному житті. Тому прагнув воювати в найгарячіших точках. Бився за Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Бахмут і Авдіївку. І мріяв звільнити рідний Крим. Сподіваюсь, його побратими помстяться за мого сина і здійснять його мрію»

Мати