Владислав Воронін
WOODSTOCK «Вудсток»
23.04.1995 - 29.11.2023 28 років
Звідки полеглий/лам. Дніпро
Військова посада/званняСтарший лейтенант, заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення; на момент останнього свого бою виконував обовʼязки командира роти
Коли був/була мобілізований/мобілізована20/03/2022
Місце служби/підрозділ47 ОМБр "Маґура", 1 механізована рота 1 механізованого батальйону, в/ч А4699
Місце загибелі29.11.2023 Владислав командував групою своїх бійців, стримуючи прорив ворога біля селища Степове Покровського району Донецької області. У тому останньому для Вудстока бою він разом з побратимами, зуміли зупинити наступ ворога на селище Степове та втримали позиції своєї бригади. Ворогові все ж вдалося зайняти селище Степове, але лише через три місяці… В тому стрілецькому бою Влад, за словами побратимів, прийняв відкритий бій з ворогом, знищивши численну кількість окупантів. На жаль, під час того завдання Владислав Вудсток загинув як справжній воїн на полі бою, навічно залишившись у строю. У тому останньому для Вудстока бою він разом з побратимами, зуміли зупинити наступ ворога на селище Степове та втримали позиції своєї бригади. Ворогові все ж вдалося зайняти зазначений населений пункт, але лише через три місяці…
НаціональністьУкраїна
Де і на кого вчився/вчиласьУніверситет імені Альфреда Нобеля (м. Дніпро), де у 2018 році здобув ступінь магістра за спеціальністю «Право», отримавши диплом з відзнакою
Ким був/ла у цивільному життіадвокат; викладач кафедри права
Захоплення та інтереси
■ Волонтерство на різноманітних культурних та освітніх подіях, зокрема на музичних концертах і фестивалях;
■ кавування (був поціновувачем смачної та якісної кави і просував культуру кави в своєму оточенні);
■ барна справа – міксував різноманітні напої по відео-туторіалам маючи вдома власний бар та спеціальний набір аксесуарів призначений для цього (мріяв потрапити на події, що об'єднують знавців та ентузіастів барної індустрії і навчитися нових знань у професіоналів);
■ керування авто, в тому числі відвідав декілька уроків екстремального водіння;
■ відвідування тиру (стрільба з різних видів зброї);
■ проходження квестів;
■ приготування їжі, зокрема працював в ресторані на мʼясному цеху в юнацькі роки;
■ гра на барабанах;
■ більярд (збирались із друзями та колегами у вільний після роботи час);
■ волейбольні матчі (зі спільнотою колег адвокатської сфери);
■ походи Карпатськими горами;
■ перегляд фільмів, особливо в кінотеатрах;
■ відвідування концертів (не тільки в якості волонтера, а і як глядач);
■ прийняття участі у розіграшах аукціонів на початку війни (гільзи, тубуси і т.п.).
Вагомі спортивні досягнення:
– Двократний чемпіон області по кікбоксингу в 2007 році.
– Бронзовий призер Європи по бойовому спортивному багатоборству в 2008р.
– Неодноразовий призер (перші, другі місця) різних спортивних змагань (2010-2012рр.)
– Чемпіон Дніпропетровської області з боксу – 2013 рік.
– Двічі переможець легкоатлетичного пробігу “Золота миля” в Університеті ім. Альфреда Нобеля в 2012 та 2013 році.
Інші захоплення:
• 2005-2009 відвідував художню школу по класу малювання. Збереглося декілька неординарних малюнків, проте малювання було не дуже цікавим Владу.
• в 2010 грав у музичному гурті на барабанах, для цього навчався грі на барабанах близько півроку. Збереглися відео виступів групи. В цей же час навчався грі на гітарі суто для себе в музичній школі.
• Під час навчання в Університеті був організатором Диспутного клубу з правознавчих питань.
• В 2013 році приймав участь в конкурсі “Містер і Міс Університету їм. Альфреда Нобеля”, де Владислав та його партнерка здобули звання віце-Містер та віце-Міс Університету, і саме вони (а не тогорічні переможці) були на афіші наступного року цього конкурсу.
• Пройшов курси ораторського мистецтва, що в подальшому допомогло в карʼєрі майбутнього адвоката.
Що не встиг/ла зробитиВ професійній діяльності Владислав реалізував себе як успішний адвокат, і тому планував (навіть не мріяв, а безпосередньо планував) в подальшому мати власне адвокатське обʼєднання. Проте і на цьому його амбіції у здійсненні правосуддя не завершуються: серед планів було також досягнути найвищої ланки у галузі юриспруденції – стати компетентним та справедливим суддею, який за допомогою свого розуму, а не сили, знаходить рішення у надскладних ситуаціях. Серед інших планів на життя Владові було цікаво продовжувати і надалі бути залученим у волонтерство на культурних подіях країни та, вірогідно, організувати щось нове своє. У сімейних стосунках він планував із дружиною мати двох дітей – хлопчика і дівчинку, імена яких вони вже навіть продумали, і жити разом у власному будинку десь за містом із своєю собакою (а може навіть і не однією). Поїхати кудись відпочивати великою родиною. Надовго. І без звʼязку із зовнішнім світом, максимально віддалено. Під час останніх місяців у війську, Вудсток мріяв про відпустку в Карпатах. Тільки гори і ніяких ґаджетів, соцмереж чи інших відволікаючих від гармонії з природою факторів. На жаль, це бажання так і залишилося нездійсненним. Як і мрія поїхати до океану і, лежачи на узбережжі, насолоджуватись звуком хвиль на заході сонця...
Терпи — терпець тебе шліфує!
Особисті здобутки
Окрім зазначених попередньо досягнень, з вересня 2019 Владислав Валерійович став викладачем кафедри права, політології та міжнародних відносин Університету ім. Альфреда Нобеля. Викладав наступні дисципліни: Трудове право, Історія держави та права України, Історія держави та права зарубіжних країн, Організація діловодства, Юридичне документознавство, Правове регулювання туристичної діяльності, Основи права. Розробив курс лекцій із зазначених дисциплін. З 2020 року вів незалежну адвокатську діяльність, а до цього був частиною колективу Ради адвокатів Дніпропетровської області. Також, Владислав був куратором розважальної локації Квесту на музичному фестивалі "Файне Місто"
«Цінність світу – це те, що кожен з нас створив, створював та створює. Моє життя – це музика, фестивалі, кава, друзі, родина, улюблена робота, омріяне майбутнє з люблячими дітьми, купою подорожей і безлімітного щастя. Таке життя варто збереження та захисту! Але життя бентежне... Ми всі себе питали і питаємо – коли закінчиться війна? Можу лише відповісти рядком з пісні "Коли закінчиться війна – це лише початок!”» © Владислав «Вýдсток» Воронін
«Влад завжди казав, що він людина команди і ніколи не кине своїх хлопців. Він продовжував з ними дихати одним повітрям. Жити одним життям. Влад пишався тим, що він офіцер. І він повністю відповідав цьому статусу. Це не звання, це саме статус. Це статус офіцера, який розуміє чим він займається, не уникає свого обов'язку і думає про своїх ближніх. Це дуже важливо
– мама, Яна Вороніна
"Влад робив все свідомо. Тому що розумів, що треба. Що якщо не відстоювати Донбас, то завтра так само прийдуть в Дніпро. Він – приклад, на який всім треба дивитись і розуміти, що немає людей народжених для війни. Є люди, які просто беруть і воюють – командир, Сергій Нечипоренко
Влад виводив групи на позиції, він все роз'яснював-пояснював, тіла виносив... Він ішов туди, щоб винести загиблих... Це мене шокувало. Я його питала: "Чому ти не можеш сказати хлопцям, які будуть ротацію проводити, щоб вони евакуювали?" І він мені сказав: "Я можу зробити так, щоб хлопці швидше повернулися додому? Можу. Я це і зроблю!" Так, погоджуюсь, це дійсно необхідна річ, але він не те, щоб прям горів цим – в нього було певне відчуття честі, поваги до людей, які прийшли воювати, і які мають повернутися додому будь-якою ціною! І коли кинули клич евакуювати Вудстока з полю бою після майже місяця у статусі безвісти зниклого... не одна, не дві людини, і навіть не пʼять побратимів зголосились піти за ним...
Це прям Людина. Людина з великої літери. Я не можу сказати, що він – мій колега чи побратим по зброї. Це – Людина і дійсно той, кого можна назвати Другом – посестра, Катерина Олексенко
Влад навчив мене своїй простоті і легкості життя. Є можливість – хапай її! Цікаво щось – бери і пробуй! Не вмієш – навчись! Вмієш – допоможи іншим! Саме ця риса була притаманна йому найбільше. І я впевнена, що її я і перейняла. Він впливав на людей і продовжує це робити навіть не перебуваючи поруч з нами в цьому земному вимірі – дружина, Вікторія Вороніна»
дружина

Відео:
Інші прояви збереження памʼяті
◆ 24 березня 2024 року відбувся чемпіонат України з Workout (м. Дніпро), присвячений полеглим воїнам Владиславу Вороніну та його другу Андрієві Гусаку
◆ До дати дня народження захисника (23.04.2024), провели вечір пам'яті, під час якого презентували пісню-присвяту «Вудсток Назавжди» (автор – побратим Павло Прижегодський, позивний Гітарист)
◆ Кафедра права, де навчався воїн, видала збірник тез з наукової конференції на тему євроінтеграції (квітень 2024), присвятивши його Владиславу Вороніну та Андрієві Гусаку
◆ Локація Квесту на музичному фестивалі "Файне Місто" названа на честь Владислава як розробника і куратора цієї зони, і відтепер носить назву "Квест імені Влада Вороніна" (літо 2024)
◆ Започаткований благодійний кавовий проєкт "Бешені Голови" присвячений Владиславу "Вудстоку" Вороніну та Миколі "Каштану" Оранському – двом фестивальним друзям, волонтерам, а згодом і побратимам та поціновувачам кави. Акції проводяться регулярно до кожної памʼятної дати в памʼять про воїнів. Сторінка ініціативи: https://www.instagram.com/besheni__holovy/
◆ Фільм-присвята "Голос Вудстока" презентований до першої річниці памʼяті на заході вшанування воїна (29.11.2024)
◆ Документально-художній фільм "Вудсток. Шлях Воїна" присвячений памʼяті Владислава Вороніна і презентований на благодійних показах до дати народження воїна у Дніпрі та Києві (квітень 2025)
◆ Памʼятний збір "Памʼяті тридцятої весни" та випуск лімітованої памʼятної кави "Бешені Голови" до дати народження Владислава (квітень 2025). Акумулювали більше 200тис в памʼять про воїна; всі кошти спрямовані на 47 ОМБр "Маґура" - рідний підрозділ Вудстока
◆ Щорічно фестиваль "Файне Місто" облаштовує памʼятний куточок у вигляді Меморіалу на одній із локацій заходу для вшанування Вудстока та інших полеглих членів команди фесту
◆ Рідні, друзі та колеги створили у своїх домах та офісах куточки пам’яті: зберігають там погони, шеврони, медалі, фото, інші особисті памʼятні речі, а також свічку памʼяті
◆ Серед проявів памʼяті можна також зазначити "персоналізовані постріли помсти", які були зроблені за благодійні внески спільноти Владислава з авторськими написами на дні памʼяті
◆ З дня загибелі ведеться чат, в якому зібрані всі фото/відеоматеріали про Героя, а також на перші роковини був створений канал для вшанування із власною концепцією памʼяті: https://t.me/RememberingWoodstock В планах ще багато різних ідей вшанування неосяжного Владислава Вороніна, які ми поступово будемо втілювати!
В пам'ять про героя
Владислав проявив найбільшу чесноту – любов до своєї землі, до своєї країни, до своєї нації. Він – той, хто мав ВСЕ: мрії, пригоди, друзів, кохану, але обрав найвищі цінності – Волю та Гідність. Він – той, хто вступив у відкриту битву із ворогом, віддав найдорожче, що в нього було – своє життя за свободу кожного з нас. Він – наш Герой, за що був відзначений державними нагородами. Він – приклад мужності та відваги. Він – взірець справжньої дружби. Він – гордість нашої нації!
Чим ще хотіли поділитись?
Пам'ять – це не просто спогад. І не тільки слова. Пам'ять – це не завжди стан. Але і не сталий вираз. А ще пам'ять – це людина. І її вчинок. І хоч ми і не можемо доторкнутися до пам'яті, але ми можемо створити те, що цю пам'ять буде нести.
Що робить платформа:
Поділіться історією героя- збираємо історії полеглих героїв
- зберігаємо памʼять
у цифровому архіві - транслюємо цінності героїв
у світ
Про фонд
попри всі випробування, українці продовжують діяти, створювати великі проєкти, які змінюють країну та світ