Терпи — терпець тебе шліфує!
У житті можна знайти кінець, напевно, майже всьому: стосункам, війнам, стражданням, щастю, радості. Але немає кінця лише одному – спогадам. Бо цей кінець може настати тільки тоді, коли ми, люди, це дозволимо. Ми, близькі Влада, не допускаємо кінець памʼяті та спогадам про нього і всебічно залучаємо оточення до різноманітних ініціатив вшанування. Про Вудстока говорили і говорять багато. Він – той, хто встиг багато за прожиті роки і зумів БИ зробити ще більше, але... На жаль, памʼять наш друг і ворог одночасно – багато чого памʼятається, але так само і забувається. Наша мета – не відпустити в забуття спогади і нести памʼять про тих, хто віддав своє життя за наші! Спогади про Вудстока посідають окреме місце в нашій памʼяті. І їх доволі багато. Можливо, колись всі історії, якими оточення Влада ділилось, матимуть честь увійти до збірки — на знак шани. Інакше весь текст сюди не помістився би :) А поки не даємо цьому світлу згаснути...
Особисті здобутки

Окрім зазначених попередньо досягнень, з вересня 2019 Владислав Валерійович став викладачем кафедри права, політології та міжнародних відносин Університету ім. Альфреда Нобеля. Викладав наступні дисципліни: Трудове право, Історія держави та права України, Історія держави та права зарубіжних країн, Організація діловодства, Юридичне документознавство, Правове регулювання туристичної діяльності, Основи права. Розробив курс лекцій із зазначених дисциплін. З 2020 року вів незалежну адвокатську діяльність, а до цього був частиною колективу Ради адвокатів Дніпропетровської області. Також, Владислав був куратором розважальної локації Квесту на музичному фестивалі "Файне Місто"

«Цінність світу – це те, що кожен з нас створив, створював та створює. Моє життя – це музика, фестивалі, кава, друзі, родина, улюблена робота, омріяне майбутнє з люблячими дітьми, купою подорожей і безлімітного щастя. Таке життя варто збереження та захисту! Але життя бентежне... Ми всі себе питали і питаємо – коли закінчиться війна? Можу лише відповісти рядком з пісні "Коли закінчиться війна – це лише початок!”» © Владислав «Вýдсток» Воронін

«Влад завжди казав, що він людина команди і ніколи не кине своїх хлопців. Він продовжував з ними дихати одним повітрям. Жити одним життям. Влад пишався тим, що він офіцер. І він повністю відповідав цьому статусу. Це не звання, це саме статус. Це статус офіцера, який розуміє чим він займається, не уникає свого обов'язку і думає про своїх ближніх. Це дуже важливо – мама, Яна Вороніна

"Влад робив все свідомо. Тому що розумів, що треба. Що якщо не відстоювати Донбас, то завтра так само прийдуть в Дніпро. Він – приклад, на який всім треба дивитись і розуміти, що немає людей народжених для війни. Є люди, які просто беруть і воюють – командир, Сергій Нечипоренко

Влад виводив групи на позиції, він все роз'яснював-пояснював, тіла виносив... Він ішов туди, щоб винести загиблих... Це мене шокувало. Я його питала: "Чому ти не можеш сказати хлопцям, які будуть ротацію проводити, щоб вони евакуювали?" І він мені сказав: "Я можу зробити так, щоб хлопці швидше повернулися додому? Можу. Я це і зроблю!" Так, погоджуюсь, це дійсно необхідна річ, але він не те, щоб прям горів цим – в нього було певне відчуття честі, поваги до людей, які прийшли воювати, і які мають повернутися додому будь-якою ціною! І коли кинули клич евакуювати Вудстока з полю бою після майже місяця у статусі безвісти зниклого... не одна, не дві людини, і навіть не пʼять побратимів зголосились піти за ним... Це прям Людина. Людина з великої літери. Я не можу сказати, що він – мій колега чи побратим по зброї. Це – Людина і дійсно той, кого можна назвати Другом – посестра, Катерина Олексенко

Влад навчив мене своїй простоті і легкості життя. Є можливість – хапай її! Цікаво щось – бери і пробуй! Не вмієш – навчись! Вмієш – допоможи іншим! Саме ця риса була притаманна йому найбільше. І я впевнена, що її я і перейняла. Він впливав на людей і продовжує це робити навіть не перебуваючи поруч з нами в цьому земному вимірі – дружина, Вікторія Вороніна»

дружина

Владислав створював світ навколо себе, вдосконалюючи його. В ньому було більше життя, ніж в будь-кому з нас, більше ніж у всіх нас разом взятих. Влад і є життя... Він лишається світлом для багатьох. І це стосується будь-якої його сфери діяльності: професійної, освітньої, волонтерської, культурної, соціальної, в особистих стосунках з людьми. Не було такого, щоб сам Влад сказав "я все знаю, я все вмію". Він постійно щось опановував, вчився і вдосконалював себе в абсолютно різних напрямках, щоб мати змогу допомогти іншим, хто потребував підтримки. Так було і у війську. Вудсток завжди опікувався не тільки особовим складом своєї роти, а й всіляко підтримував родини своїх воїнів, перебуваючи на посаді заступника командира з морально-психологічного забезпечення. Він продовжував бути захисником-адвокатом для своїх побратимів та посестер і завжди захищав їхні права. Недарма Владові імпонував вислів Вʼячеслава Чорновола "Україна починається з тебе". Тому що це ті самі зміни, про які варто говорити – він починав із себе і своїм прикладом заохочував інших прагнути бути кращими. Ставати кращими. Надихатись. І надихати.

Відео:

https://youtu.be/ShSEQHK9Og4
Інші прояви збереження памʼяті


◆ 24 березня 2024 року відбувся чемпіонат України з Workout (м. Дніпро), присвячений полеглим воїнам Владиславу Вороніну та його другу Андрієві Гусаку
◆ До дати дня народження захисника (23.04.2024), провели вечір пам'яті, під час якого презентували пісню-присвяту «Вудсток Назавжди» (автор – побратим Павло Прижегодський, позивний Гітарист)
◆ Кафедра права, де навчався воїн, видала збірник тез з наукової конференції на тему євроінтеграції (квітень 2024), присвятивши його Владиславу Вороніну та Андрієві Гусаку
◆ Локація Квесту на музичному фестивалі "Файне Місто" названа на честь Владислава як розробника і куратора цієї зони, і відтепер носить назву "Квест імені Влада Вороніна" (літо 2024)
◆ Започаткований благодійний кавовий проєкт "Бешені Голови" присвячений Владиславу "Вудстоку" Вороніну та Миколі "Каштану" Оранському – двом фестивальним друзям, волонтерам, а згодом і побратимам та поціновувачам кави. Акції проводяться регулярно до кожної памʼятної дати в памʼять про воїнів. Сторінка ініціативи: https://www.instagram.com/besheni__holovy/
◆ Фільм-присвята "Голос Вудстока" презентований до першої річниці памʼяті на заході вшанування воїна (29.11.2024)
◆ Документально-художній фільм "Вудсток. Шлях Воїна" присвячений памʼяті Владислава Вороніна і презентований на благодійних показах до дати народження воїна у Дніпрі та Києві (квітень 2025)
◆ Памʼятний збір "Памʼяті тридцятої весни" та випуск лімітованої памʼятної кави "Бешені Голови" до дати народження Владислава (квітень 2025). Акумулювали більше 200тис в памʼять про воїна; всі кошти спрямовані на 47 ОМБр "Маґура" - рідний підрозділ Вудстока
◆ Щорічно фестиваль "Файне Місто" облаштовує памʼятний куточок у вигляді Меморіалу на одній із локацій заходу для вшанування Вудстока та інших полеглих членів команди фесту
◆ Рідні, друзі та колеги створили у своїх домах та офісах куточки пам’яті: зберігають там погони, шеврони, медалі, фото, інші особисті памʼятні речі, а також свічку памʼяті
◆ Серед проявів памʼяті можна також зазначити "персоналізовані постріли помсти", які були зроблені за благодійні внески спільноти Владислава з авторськими написами на дні памʼяті
◆ З дня загибелі ведеться чат, в якому зібрані всі фото/відеоматеріали про Героя, а також на перші роковини був створений канал для вшанування із власною концепцією памʼяті: https://t.me/RememberingWoodstock В планах ще багато різних ідей вшанування неосяжного Владислава Вороніна, які ми поступово будемо втілювати!

В пам'ять про героя

Владислав проявив найбільшу чесноту – любов до своєї землі, до своєї країни, до своєї нації. Він – той, хто мав ВСЕ: мрії, пригоди, друзів, кохану, але обрав найвищі цінності – Волю та Гідність. Він – той, хто вступив у відкриту битву із ворогом, віддав найдорожче, що в нього було – своє життя за свободу кожного з нас. Він – наш Герой, за що був відзначений державними нагородами. Він – приклад мужності та відваги. Він – взірець справжньої дружби. Він – гордість нашої нації!

Чим ще хотіли поділитись?

Пам'ять – це не просто спогад. І не тільки слова. Пам'ять – це не завжди стан. Але і не сталий вираз. А ще пам'ять – це людина. І її вчинок. І хоч ми і не можемо доторкнутися до пам'яті, але ми можемо створити те, що цю пам'ять буде нести.

Наші герої

  • збираємо історії полеглих героїв
  • зберігаємо памʼять
    у цифровому архіві
  • транслюємо цінності героїв
    у світ

Про фонд

попри всі випробування, українці продовжують діяти, створювати великі проєкти, які змінюють країну та світ