Боднарчук Віталій

Лом

16.05.1991 - 06.01.2025 33 роки

Звідки полеглий/лаХмельницький

Військова посада/званняСтарший солдат, заступник командира Бойової машини

Коли був/була мобілізований/мобілізована02/05/2022

Місце служби/підрозділ6 Окремий штурмовий полк «Рейнджер» Сил Спеціальних операцій

Місце загибеліКурська область

НаціональністьУкраїна

Де і на кого вчився/вчиласьОператор компʼютерного набору, обліковець

Ким був/ла у цивільному життіКерівник відділу продажів, спеціаліст з розвитку торгових територій

Захоплення та інтересиЗ дитинства займався футболом, любив швидку їзду на авто, прекрасно готував, обожнював відпочинок на природі, любив подорожувати. Весь свій час приділяв сімʼї

ДітиБоднарчук Злата Віталіївна, 10 років 14.11.2014

Що не встиг/ла зробитиДуже хотів ще сина або донечку, великий будинок і собаку…

Живи сьогодні — завтра може не настати. Я житиму так, щоб мені ніколи не було соромно глянути в очі своїй дитині

Після одного з важких виїздів на завдання він сказав: сьогодні реально було страшно… я запитала, що саме? Страшно, бо міг загинути? Він відповів: Ні, страшно забоятись в останній момент і підставити побратимів, не змогти виконати завдання… Завжди казав, що не боїться самих жахіть війни, а боїться нас залишити самих з донечкою… Надавали в памʼяті будуть наші щасливі моменти життя, його сміх, жарти, смачні страви, які він готував, подорожі

Особисті здобутки

Грав за дитячу збірну футболу, був гравцем дитячого ФК Поділля

Мій чоловік був в першу чергу дуже чесним, справедливим. Сімʼя була на першому місці, всього себе віддавав донечці, хотів передати їй лише кращі якості та подарувати прекрасне, щасливе дитинство. Був хорошим керівником на цивільній роботі, колектив завжди був за ним горою. Став немов рідним братом для побратимів. Завжди приходив на допомогу і ніколи не міг дозволити собі образити чи підставити іншу людину. Його чоловіча честь була завжди на першому місці. Він був прекрасною людиною, яких мало… сміливим і гідним воїном, справжнім патріотом своєї країни. Його ключовим лозунгом було: Я живу гідно і чесно, щоб мені ніколи не було соромно глянути в очі своїй дитині

«Він був величезним патріотом, я знала, що він стоятиме до кінця і ніколи не зрадить ні себе, ні побратимів. Він був просто найкращим в усьому, дуже добрим, відданим, вірним. Ми прожили щасливе життя, народили донечку. Він в ній просто розчинявся, я знаю точно, що моя донька матиме приклад справжнього чоловіка, батька. А я житиму теплими спогадами про нашого янгола. На війні він віддавав всього себе справі, був спецпризначенцем, хотів дійсно відвоювати кожен клаптик землі…вистояв в бою до останнього подиху, будучи відданим своїм побратимам і українському народові. Це мій вічний біль… але зроблю усе, щоб в памʼяті він не згасав, бо поки ми памʼятаємо — наші герої живуть…»

Дружина

Він казав: Ніхто, крім нас, не зможе змінити нашу країну. Якщо ми зараз не зупинимо ворога, то воювати доведеться ще нашим дітям, а я цього дуже боюсь, тому до останнього стоятиму на захисті країни. Країна починається в серці кожного, саме ми маємо її відродити і зробити вільною

Відео:

https://youtu.be/sFUp5FCtD_w https://www.facebook.com/share/v/14DW4oMXsNK/?mibextid=wwXIfr

Інші прояви збереження памʼяті

Фото на Кубі памʼяті в центрі міста на честь памʼяті загиблих Героїв, статті та відеорепортажі на місцевому телебаченні та ЗМІ

В пам'ять про героя

Хочу, щоб усі знали, що кожен цивільний не маючи в голові навичок військового, але має велику любов в серці до нашої України - може стати одним з кращих воїнів і захищати державу, він хотів так багато зробити, виховати донечку, побудувати дім і побачити перемогу, але, на жаль, ця війна забрала його життя. Але він вистояв на полі бою до останнього свого подиху, не зрадивши своєї честі, гідності і українського народу