Андрій Атаманчук
Атаман
21.01.1986 - 11.05.2025 39 років
Звідки полеглий/лаТернопільська область
Ким був/ла у цивільному життіБудівельник
Захоплення та інтересиЗахоплювався фотографіями, малюванням, любив природу та собак
Все, що не робиться – усе робиться на краще
«Андрій був не просто воїном, а Людиною, яка завжди тримала слово, допомагала без слів і підтримувала безумовно. Відважний, стійкий, спокійний у найтяжчі хвилини. У ньому поєднувались рішучість воїна і доброта людини з великим серцем. Він завжди підставляв своє плече допомоги. Сирота в якого залишилась сестра молодша та старший брат. Для сестри все робив щоб вона була щаслива. Він вистояв на Майдані З перших днів війни пішов на захист України, добровільно. Він дуже любив Україну. З 31 грудня 2024 року проходив службу як майстер — номер обслуги 2 гармати 1 самохідного артилерійського взводу 5 батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону. 11 травня 2025 року, поблизу н.п. Преображенка Запорізької області, під час виконання бойового завдання зі знищення противника, Андрій загинув внаслідок удару ворожого FPV-дрону по районі вогневої позиції. До останньої секунди залишався на бойовому посту, гідно виконуючи військову присягу. За проявлену особисту мужність і героїзм був нагороджений: Золотим Хрестом від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного; Медаллю “Захиснику Вітчизни”, яка вручається за особисту відвагу та внесок у захист державного суверенітету України. Андрій був воїном світла. Він жив по совісті, служив по честі, віддав життя за Україну. Його втратили ми — рідні, друзі, побратими. Втратила вся Україна»
Сестра
What the platform does:
Share the hero's story- collecting stories of fallen heroes
- preserving memories
in a digital archive - We convey the values of heroes
to the world
About Fund
Despite all the challenges, Ukrainians continue to take action and create large-scale projects that are changing the country and the world.