Дмитро Вікторович Волошин

««Зі щитом або на щиті!» це гасло стало сенсом його існування в часи війни, і навіть тоді, Діма завжди казав «Жить треба в кайф!»
Дмитро народився та виріс в місті Снігурівка, Миколаївської області. З 1 по 6 клас навчався в Снігурівській ЗОШ I—III ступенів № 3. За час навчання в школі зарекомендував себе старанним, активним та комунікабельним учнем. Мав авторитет серед однокласників. Був лідером у дружньому спілкуванні. Брав активну участь у громадському житті класу. З 7 до 9 класу навчався в Снігурівській ЗОШ I—III ступенів № 1. Маючи добру фізичну підготовку, долучався до трудових справ школи, культурно-масових заходів та флешмобів. Відзначався сильним характером, добрим ставленням до людей і патріотизмом. У 2016 році, разом з ліпшим другом, Євгеном Китовим, вступив до Снігурівського професійного ліцею № 34, де опанував фах тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, а також водія та машиніста-оператора дощувальних машин та агрегатів ІІІ розряду. Після навчання, у 2019 році Дмитра призвали на строкову службу до ЗСУ, де невдовзі , потайки від батьків, він уклав контракт, та встав на захист Батьківщини. Брав участь в ООС, де виконував бойові завдання виїжджаючи на території ООС. На початку Повномасштабного Вторгнення продовжив боронити Україну, та був задіяний в захисті її кордонів та цілісності, в складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». У ході російського вторгнення, був вдалим навідником гармати Д-30 (122-мм гаубиця Д-30) першої батареї, брав участь у захисті Києва від наступу ворога. Останніми позиціями, були Кухарі Вишгородського району, з яких він із побратимами гнали ворога. Дмитро загинув 19 березня 2022 року в день окупації свого рідного міста Снігурівки, де залишились його батьки. Зазнавши несумісних із життям травм, під час виконання бойового завдання у Київській області із забезпечення національної безпеки і стримування збройної російської агресії, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу з «Урагану». Оскільки батьки на той час були відрізані від України через окупацію, командування прийняло рішення про почесне поховання Дмитра 21 березня 2022 року, в місті Малин, Житомирської області. Дмитро Волошин був похований поряд із іншими полеглими побратимами, поховання відбулось із шаною та почестями, в останню путь Дмитра провели його побратими та командування. Мати Галина про смерть сина дізналась лише наприкінці квітня 2022 року, коли змогла втекти з окупації та дістатися Вінниці. Батько Віктор дістав жахливу звістку вже після деокупації Снігурівки, оскільки лишився весь час там. Наразі батьки Дмитра Волошина досі живуть у хаті, де він виріс, відремонтувавши будинок після численних ушкоджень, завданих російськими агресорами. Місце поховання Діми - нове кладовище № 3 (Алея Героїв), в місті Малин, Коростенського району, Житомирської області. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, його отримала мати, Галина Володимирівна Волошина»