Елеонора Дідковська (Мальцева)

«У квітні 2023 року Елеонорі виповнилося 34. У свій день народження вона написала: "Коротко про життя крайніх 9 років 😅 - воно не моє, я не роблю що хочу і про що мрію, я навчилась робити з посмішкою і бажанням те, що наказали! Я навчилась з постійного моря поїздок брати позитив. Війна подарувала і дарує мені друзів і, на жаль, частково іх забрала.
Підполковник Елеонора Дідковська (Мальцева) народилася 01 квітня 1989 року у сім’ї військовослужбовця і домогосподарки, в селищі Коцюбинське Київської області.
Навчалася в середній школі №18. З дитинства займалась спортом. Свій вибір зупинила на футзалі. У складі клубу «Біличанка-НПУ» була десятиразовою чемпіонкою України з футзалу. Виступала за збірну України з футзалу. Була серед тих спортсменок, які взяли участь у першому матчі жіночої збірної України з футзалу у 2007 році.
Після закінчення середньої школи її вибір був за продовження сімейної чоловічої професії (дід підполковник, батько полковник, обидва служили у топографічній службі) вона вибрала Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, за напрямком військова топографія, і у 2007 році Елеонора стала курсанткою. Після закінчення навчання виразила бажання служити у м. Чернівці (в цій частині проходив службу її дід).
Брала участь у російсько-українській війні від самого її початку – з 2014 року. Була на різних напрямках. У 2023 році стала лауреаткою премії Кабінету Міністрів України за розроблення і впровадження інноваційних технологій. У листопаді 2022 року Елеонора пройшла відбір до 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Згодом стала начальницею оперативного штабу.
Вона добре зналася на картах. Одразу могла сказати, де краще прокласти шляхи висування. Розбиралася в мінних загородженнях, фортифікаціях, у тому, як правильно й де облаштовувати позиції, на якій висоті, на якій низині. Могла плюс-мінус сказати, з якої позиції ворог почне нас бачити, яку краще зайняти, щоб мати перевагу у веденні вогню. Ці знання даються не лише в інституті: було видно, що вона має великий практичний досвід.
Організовувала збори коштів на потреби ЗСУ, на які купувалася вкрай необхідна для війни техніка. Вона згуртувала навколо себе друзів та знайомих, які й наразі продовжують ті волонтерські ініціативи, які вона започаткувала. А це – окрім постійних благодійних зборів – волонтерське виробництво саперних наборів, мапників, військової амуніції. загинула 30 липня 2023 року під час ворожого авіаудару по позиціях українських захисників у місті Оріхів Запорізької області.
Військовій назавжди залишилось 34 роки. У неї залишились мама Ірина, батько Сергій, син Тимофій. У червні 2022-го військову нагородили орденом Данила Галицького, а посмертно – орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Поховали Елеонору в рідному селищі»