Дмитро Шестаков

«19 травня 2013 року Дмитра призвали на строкову службу. Після початку російсько-української війни в 2014 році підрозділ внутрішніх військ, в якому служив Дмитро, охороняв хімзавод в Рубіжному. Частина Дмитра була фактично заблокована на складській території, де несла охоронну службу. Їхнім головним завданням було не допустити вивезення вибухівки. Дмитро з побратимами виконали його.
Демобілізували Дмитра після двох років служби. Повернувшись до Краматорська, він став співзасновником ветеранської організації «АТО Поруч». Одружився, у подружжя народився син. Дмитро працював у «Компʼютер Про».
Вранці 24 лютого 2022 року, почувши перші вибухи та дізнавшись про напад росії, Дмитро відвіз сім'ю до передмістя Краматорська, а сам пішов у військкомат. Його розподілили до 11-го Краматорського прикордонного загону. Дмитро служив інспектором прикордонної служби 2-ї категорії – кулеметником відділення інспекторів прикордонної служби 1-ї прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування номер 1.
«Таких світлих людей, як Дімка, не буває... Він найкращий з нас», – згадують побратими.
«Це величезна втрата для нас всіх... Він був моїм єдиним найкращим другом і мені його буде дуже не вистачати», – каже побратим Богдан Корнієнко.
«Брат, мій улюблений брат!!! Вся країна, а може і весь світ, має знати, який ти був сміливий та ніколи не давав задню, куди б тебе не відправляли! Я скажу більше: ти єдиний з нашої великої сім'ї та і з моїх друзів, знайомих, хто пішов у перший день війноньки, ти єдиний, хто не злякався!!! Ти пішов нищити ворога! Я неймовірно тобою пишаюся!!! Всі, хто тебе знав, можуть з упевненістю сказати, що ти був дуже хорошою та доброю людиною!», – написав брат Олександр.
«Мій найкращий друг. Любий брате. Ти пішов з цього життя дуже рано... але ти назавжди залишишся у моєму серці та моїй пам'яті усміхненою, світлою людиною. Завжди справедливий, розсудливий, наповнений мудрістю не по роках. У найтемніші часи тільки ти дарував ту іскорку позитиву та світлих думок, що все буде добре, прорвемося. І з таким настроєм ти захищав нашу Батьківщину, наш спокій. Сподіваюсь, ти знайдеш спокій у вічному житті», – написала його двоюрідна сестра.
«Він був дуже чуйним сином, турботливим батьком та відданим чоловіком, котрий дуже любив свою дружину і сина. Його маленький синочок завжди пам'ятатиме, як катався з татом на паровозику, сидів з ним на мотоциклі або як тато дарував його мамі квіти. Мені син завжди казав, яка я гарна і як сильно він мене любить», – розповідає мама Лілія.»